лютування —
лютува́ння 1 іменник середнього роду виявлення кровожерності лютува́ння 2 іменник середнього роду паяння рідко
Орфографічний словник української мови
лютування —
-я, с. Дія за знач. лютувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лютування —
ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. У безсилому лютуванні й розпуці козак скреготів зубами і змагався як звір, а проте через кілька хвилин нерівної боротьби був уже зв'язаний (з легенди); В мені була повнота щастя.
Словник української мови у 20 томах
лютування —
ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст. Дія за знач. лютува́ти².
Словник української мови в 11 томах
лютування —
Лютува́ння, -ня с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147.
Словник української мови Грінченка