лютування

ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с.

Дія за знач. лютува́ти¹.

У безсилому лютуванні й розпуці козак скреготів зубами і змагався як звір, а проте через кілька хвилин нерівної боротьби був уже зв'язаний (з легенди);

В мені була повнота щастя. Чи дасть мені таку повноту райдуга в небі, велич гір або грізне лютування морських стихій? (О. Бердник).

ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст.

Дія за знач. лютува́ти².

Лютування казана.

Значення в інших словниках

1. лютування — лютува́ння 1 іменник середнього роду виявлення кровожерності лютува́ння 2 іменник середнього роду паяння рідко  Орфографічний словник української мови
2. лютування — -я, с. Дія за знач. лютувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лютування — Лютува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. лютування — ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст. Дія за знач. лютува́ти².  Словник української мови в 11 томах
5. лютування — Лютува́ння, -ня с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147.  Словник української мови Грінченка