лютування
ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с.
Дія за знач. лютува́ти¹.
У безсилому лютуванні й розпуці козак скреготів зубами і змагався як звір, а проте через кілька хвилин нерівної боротьби був уже зв'язаний (з легенди);
В мені була повнота щастя. Чи дасть мені таку повноту райдуга в небі, велич гір або грізне лютування морських стихій? (О. Бердник).
ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст.
Дія за знач. лютува́ти².
Лютування казана.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лютування — лютува́ння 1 іменник середнього роду виявлення кровожерності лютува́ння 2 іменник середнього роду паяння рідко Орфографічний словник української мови
- лютування — -я, с. Дія за знач. лютувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лютування — Лютува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лютування — ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст. Дія за знач. лютува́ти². Словник української мови в 11 томах
- лютування — Лютува́ння, -ня с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147. Словник української мови Грінченка