1. Словник української мови Грінченка

лютування

Лютува́ння, -ня

с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лютування — лютува́ння 1 іменник середнього роду виявлення кровожерності лютува́ння 2 іменник середнього роду паяння рідко Орфографічний словник української мови
  2. лютування — -я, с. Дія за знач. лютувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лютування — ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. У безсилому лютуванні й розпуці козак скреготів зубами і змагався як звір, а проте через кілька хвилин нерівної боротьби був уже зв'язаний (з легенди); В мені була повнота щастя. Словник української мови у 20 томах
  4. лютування — Лютува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лютування — ЛЮТУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. лютува́ти¹. ЛЮТУВА́ННЯ², я, с., заст. Дія за знач. лютува́ти². Словник української мови в 11 томах