лірник

Лі́рник, -ка; -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. лірник — лі́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лірник — див. МУЗИКА.  Словник синонімів Караванського
3. лірник — -а, ч. Народний співак-музикант, що акомпанував собі на лірі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лірник — Народний український музикант — співак, який складав і виконував думи та пісні, акомпануючи собі на лірі.  Словник-довідник музичних термінів
5. лірник — ЛІ́РНИК, а, ч. Народний співець-музикант, що акомпанує собі на лірі. Біля воріт спинився старий кобзар... Ні, лірник (Василь Шевчук); Недалеко від губернської канцелярії, де вешталося більше панства, сидів лірник, крутив свого нехитрого інструмента (Р.  Словник української мови у 20 томах
6. лірник — ЛІ́РНИК, а, ч. Народний співець-музикант, що акомпанує собі на лірі. Київ шестидесятих років [XIX ст.] відвідували ще мандруючі народні рапсоди, сліпці-музики, кобзарі і лірники, які співали під акомпанемент кобзи або ліри (Укр. муз. спадщ.  Словник української мови в 11 томах
7. лірник — Лірник, -ка м. Играющій на лірі. Сиділи лірники та грали по шелягу за танець. Шевч. 565.  Словник української мови Грінченка