літ

Літ, ле́ту, на лету́

Значення в інших словниках

1. літ — літ 1 іменник чоловічого роду летіння літ 2 іменник чоловічого роду грошова одиниця Литви  Орфографічний словник української мови
2. літ — ЛЕТ, політ, літання.  Словник синонімів Караванського
3. літ — I льоту і рідше лету, ч. 1》 Те саме, що летіння. || Те саме, що літання. На льоту — а) під час літання; б) нашвидку, мимохідь. На льоту хапати (ловити) — а) ловити кого-, що-небудь, що летить, літає; б) швидко або мимохідь сприймати...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. літ — ЛІТ¹, льо́ту і ле́ту, ч. 1. Те саме, що леті́ння. Дзвонить [пісок] по скелях, а при скорім леті викликає вражіння сильно шумного дзвонення (О. Назарук); Ніхто при такому скаженому леті не зміг би зіскочити живий (І.  Словник української мови у 20 томах
5. літ — висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І.  Фразеологічний словник української мови
6. літ — ЛІТ¹, льо́ту і рідше ле́ту, ч. 1. Те саме, що леті́ння. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Тют., Вир, 1960, 139); Снаряди падали то тут, то там, скорочуючи літ (Кач., Вибр., 1953, 311); Рання, рясна сивина, Тихим туманом розвійся.  Словник української мови в 11 томах
7. літ — Літ, -ту м. Полетъ, леть. Цей і на літу хапа. Ном. № 5720.  Словник української мови Грінченка