малинник —
мали́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
малинник —
-а, ч. Ділянка, де посаджено малину, а також зарості, кущі малини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
малинник —
МАЛИ́ННИК, у, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малиннику, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (І. Франко); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (П.
Словник української мови у 20 томах
малинник —
МАЛИ́ННИК, а, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малинника, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (Фр., VIII, 1952, 370); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 61).
Словник української мови в 11 томах
малинник —
Малинник, -ка м. Малиновый медъ, квасъ.
Словник української мови Грінченка