малинник

МАЛИ́ННИК, а, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини.

Не вилазячи з малинника, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (Фр., VIII, 1952, 370);

Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 61).

Значення в інших словниках

1. малинник — мали́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. малинник — -а, ч. Ділянка, де посаджено малину, а також зарості, кущі малини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. малинник — МАЛИ́ННИК, у, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малиннику, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (І. Франко); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (П.  Словник української мови у 20 томах
4. малинник — Мали́нник, -ку, в -ку; -ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. малинник — Малинник, -ка м. Малиновый медъ, квасъ.  Словник української мови Грінченка