малинник
МАЛИ́ННИК, а, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини.
Не вилазячи з малинника, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (Фр., VIII, 1952, 370);
Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- малинник — мали́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- малинник — -а, ч. Ділянка, де посаджено малину, а також зарості, кущі малини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- малинник — МАЛИ́ННИК, у, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малиннику, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (І. Франко); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (П. Словник української мови у 20 томах
- малинник — Мали́нник, -ку, в -ку; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- малинник — Малинник, -ка м. Малиновый медъ, квасъ. Словник української мови Грінченка