1. Словник української мови у 20 томах

малинник

МАЛИ́ННИК, у, ч.

Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини.

Не вилазячи з малиннику, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (І. Франко);

Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (П. Воронько);

Побіч брами не було нічого – ані муру, ані паркану, самий лише малинник (Ю. Винничук);

Андрій вкотре пізнав стежку повз малинник до закущеної безом криниці (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малинник — мали́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. малинник — -а, ч. Ділянка, де посаджено малину, а також зарості, кущі малини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. малинник — Мали́нник, -ку, в -ку; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. малинник — МАЛИ́ННИК, а, ч. Ділянка, де посаджена малина, а також зарості, кущі малини. Не вилазячи з малинника, він пішов корчами по краю ліса [лісу] (Фр., VIII, 1952, 370); Руднєв обходив, за своїм звичаєм, роти, продираючись крізь гущавину гірських малинників (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 61). Словник української мови в 11 томах
  5. малинник — Малинник, -ка м. Малиновый медъ, квасъ. Словник української мови Грінченка