малиновий

МАЛИ́НО́ВИЙ, а, е.

1. тільки мали́новий. Прикм. до мали́на.

Знов стало тихо. Тільки гнулося малинове стебло та дощем падали ягоди в кошик (М. Коцюбинський);

Ведмідь визирав з малинового куща, голова його була в зеленій рамці листя (О. Донченко);

// Вигот. з ягід малини.

Чи багато малинового варення мені наварила? (Леся Українка);

Інвалід-казах мовчки наточив у склянку малинового вина (Ю. Смолич);

Я любитиму цукор i кмин, малиновий лiкер i гостинцi (І. Жиленко);

Я показала Іванці кошика з гостинцями: малиновий сік, грушки, лікувальний мед із гірських трав (Ю. Андрухович).

2. Який має колір ягоди малини; темно-червоний.

Стіл посередині круглий, застелений малиновою скатеркою (Марко Вовчок);

Сукенки були з дешевої шерсті малинового кольору (Ірина Вільде);

[Кость:] Серце моє полонила одна дівчина. Очі в неї голубі-голубі, як небо весняне, коси немов шовкові, губи малинові (М. Зарудний);

– Панове, я вам не маю що сказати, – почав Старий, суворо дивлячись на малиновий небосхил (Р. Андріяшик).

◇ (1) Мали́но́вий дзвін – Дуже приємний, м'якого тембру звук, що його видають дзвони, дзвоники і т. ін.

Темно-зелена м'ята, сизий – росою – полиск. Притінь. Жовті курчата. І – малиновий голос (В. Стус);

Веснянка догадався й обережно торкнув павутинку. Одразу ж залунав приємний малиновий дзвін (В. Нестайко).