мерехтіти —
[меиреихт’ітие] -хтит'
Орфоепічний словник української мови
мерехтіти —
-тить, недок. 1》 Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. || Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати. || Сяяти тремтливим блиском (про очі). 2》 Швидко, в'юнко рухатися у чийомусь полі зору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мерехтіти —
МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (І. Франко); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (П.
Словник української мови у 20 томах
мерехтіти —
(аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від..
Фразеологічний словник української мови
мерехтіти —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
мерехтіти —
МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (Фр.
Словник української мови в 11 томах