мерехтіти

Значення в інших словниках

1. мерехтіти — мерехті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. мерехтіти — (- світло) блимати, мигтіти, миготіти; (відбивати світло) ряхтіти, поблискувати, виблискувати; (- очі) блискотіти; (- зорі) виморгувати; (перед очима) сновигати; (- ягоди) рябіти, рясніти; (в далині) маячити, маячіти. Словник синонімів Караванського
3. мерехтіти — див. блищати Словник синонімів Вусика
4. мерехтіти — [меиреихт’ітие] -хтит' Орфоепічний словник української мови
5. мерехтіти — -тить, недок. 1》 Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. || Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати. || Сяяти тремтливим блиском (про очі). 2》 Швидко, в'юнко рухатися у чийомусь полі зору. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мерехтіти — МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (І. Франко); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (П. Словник української мови у 20 томах
7. мерехтіти — (аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. Фразеологічний словник української мови
8. мерехтіти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
9. мерехтіти — МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (Фр. Словник української мови в 11 томах