мерехтіти

МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок.

1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти.

Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (Фр., VII, 1951, 416);

Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301);

Тиха весняна ніч прослалася над Галичем, мерехтіли зірки на небі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 84);

Дівчина щулилась, хукала на посинілі пальці й дивилась, як мерехтіло мигтючими зіницями вогнів вечірнє місто (Донч., III, 1956, 379);

// Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати.

Безліч срібних свічників, дорогоцінних канделябрів і інших посудин стояла або висіла довкола, граючи і мерехтячи при слабім світлі гнота (Фр.,V, 1951,49);

В прозорій синяві ночі далеко внизу мерехтіла, танучи у пітьмі, могутня Дніпрова повідь (Довж., І, 1958, 354);

// Сяяти тремтливим блиском (про очі).

Її очі мерехтіли вогнем зворушення (Коб., III, 1956, 175);

Прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі, мерехтіли зеленаво-жовтим огнем (Стельмах, І, 1962, 141).

2. Швидко, в’юнко рухатися у чийомусь полі зору.

А ось в’юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83);

В голубому прозорому небі грають, мерехтять.. голуби… (Ряб., Жайворонки, 1957, 229);

// Коливатися, дрижати (про видимі випари).

Явтуха Калениковича ноги несуть із звичайною швидкістю, шапка знов метляється в руці, над йоржиком мерехтить пара (Ю. Янов., II, 1954, 215);

На небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево (Коп., Як вони.., 1961, 32);

// Пробігати перед очима.

Повз мерехтіли в очах темні поля, силуети лісків, рідкі вогники селищ. Машина линула, як метеор (Смолич, І, 1958, 97);

// Яскраво виділятися дрібними плямами на якому-небудь фоні; рябіти.

Сливи мерехтять бузковими плямами в гущині листя (Ю. Янов., II, 1954, 179);

Жовті зіниці кульбаби мерехтіли в траві (Донч., VI, 1957, 194);

// Невиразно виднітися; маячити.

В тумані мерехтить Козацький острів (Довж., III, 1960, 479).

◊ Мерехти́ть в оча́х, кому, безос. — рябить в очах у когось.

Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 220).