мерехтіння
МЕРЕХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. мерехті́ти.
Глянув [Бронко] на небо. Які рухливі зірки! Їхнє мерехтіння чомусь пов’язалося в його уяві з рибою в неводі (Вільде, Сестри.., 1958, 569);
В тьмяному мерехтінні каганця видно, що обличчя людей збуджені й радісні (Коз., Сальвія, 1959, 29);
Парубок чув її дихання, чув дотик руки, бачив мерехтіння очей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 345);
По західному берегу за мерехтінням білої віхоли палали гори (Гончар, III, 1959, 296);
*Образно. У щоденному мерехтінні фактів і вражень поет повинен відрізнити тимчасове, хвилинне від справді важливого у житті країни, народу, покоління, людства… (Рад. літ-во, 2, 1965, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мерехтіння — мерехті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мерехтіння — -я, с. Дія за знач. мерехтіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мерехтіння — МЕРЕХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. мерехті́ти. Глянув [Бронко] на небо. Які рухливі зірки! Їхнє мерехтіння чомусь пов'язалося в його уяві з рибою в неводі (Ірина Вільде); В тьмяному мерехтінні каганця видно, що обличчя людей збуджені й радісні (В. Словник української мови у 20 томах