мерехтіння

МЕРЕХТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. мерехті́ти.

Глянув [Бронко] на небо. Які рухливі зірки! Їхнє мерехтіння чомусь пов'язалося в його уяві з рибою в неводі (Ірина Вільде);

В тьмяному мерехтінні каганця видно, що обличчя людей збуджені й радісні (В. Козаченко);

Парубок чув її дихання, чув дотик руки, бачив мерехтіння очей (О. Ільченко);

По західному берегу за мерехтінням білої віхоли палали гори (О. Гончар);

* Образно. У щоденному мерехтінні фактів і вражень поет повинен відрізнити тимчасове, хвилинне від справді важливого у житті країни, народу, покоління, людства... (з наук. літ.).