мерехтіти

МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок.

1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти.

Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (І. Франко);

Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (П. Кочура);

Тиха весняна ніч прослалася над Галичем, мерехтіли зірки на небі (А. Хижняк);

Дівчина щулилась, хукала на посинілі пальці й дивилась, як мерехтіло мигтючими зіницями вогнів вечірнє місто (О. Донченко);

// Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати.

Безліч срібних свічників, дорогоцінних канделябрів і інших посудин стояла або висіла довкола, граючи і мерехтячи при слабім світлі ґнота (І. Франко);

В прозорій синяві ночі далеко внизу мерехтіла, танучи у пітьмі, могутня Дніпрова повідь (О. Довженко);

// Сяяти тремтливим блиском (про очі).

Її очі мерехтіли вогнем зворушення (О. Кобилянська);

Прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі, мерехтіли зеленаво-жовтим огнем (М. Стельмах).

2. Швидко, в'юнко рухатися у чийомусь полі зору.

А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Н. Забіла);

В голубому прозорому небі грають, мерехтять .. голуби... (І. Рябокляч);

// Коливатися, дрижати (про видимі випари).

Явтуха Калениковича ноги несуть із звичайною швидкістю, шапка знов метляється в руці, над йоржиком мерехтить пара (Ю. Яновський);

На небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево (О. Копиленко);

// Пробігати перед очима.

Повз мерехтіли в очах темні поля, силуети лісків, рідкі вогники селищ. Машина линула, як метеор (Ю. Смолич);

// Виділятися яскравими плямами на якому-небудь тлі; рябіти.

Сливи мерехтять бузковими плямами в гущині листя (Ю. Яновський);

Жовті зіниці кульбаби мерехтіли в траві (О. Донченко);

// Невиразно виднітися; маячити.

В тумані мерехтить Козацький острів (О. Довженко).

◇ (1) [Аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без дод., безос. – у когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об'єктів сприймання, їх яскравості і т. ін.

Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк);

Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик);

В очах мигтить, а в голові свистить (прислів'я);

А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок);

Люди метушаться, – ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка);

У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в'язала петелечку (Панас Мирний);

(2) Мерехти́ть в оча́х, у кого, кому, безос. – рябить в очах у когось від одноманітності руху.

Мерехкотить в очах безкінечний шлях;

Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик).