мерещитися

МЕРЕ́ЩИТИСЯ, иться, недок., розм., рідко. Те саме, що ввижа́тися.

Їй мерещиться немазана хата, збита долівка, чорний у сажі комин (Мирний, IV, 1955, 44);

// безос.

— Не доберу, дрімала я чи мені мерещилось, — важко зітхнула мати (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 10).