митник —
ми́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
митник —
-а, ч. Службовець, який збирає мито.
Великий тлумачний словник сучасної мови
митник —
МИ́ТНИК, а, ч. Службовець, який збирає мито. Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (З.
Словник української мови у 20 томах
митник —
МИ́ТНИК, а, ч. Службовець, який збирає мито. Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166); З торгових податків особливо слід відзначити мито...
Словник української мови в 11 томах
митник —
Митник, -ка м. Мытарь; сборщикъ пошлины, таможенный сборщикъ. Вх. Лем. 435. Посідало з Ісусом багато митників. Єв. Мр. II. 15.
Словник української мови Грінченка