мовознавство

Мовозна́вство, -ва, -ву

Значення в інших словниках

1. мовознавство — мовозна́вство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мовознавство — -а, с. Наука про мову, її суспільні функції, загальні особливості, конкретні прояви її структури.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовознавство — МОВОЗНА́ВСТВО, а, с. Наука про мову, її суспільні функції, загальні особливості, конкретні прояви її структури. Українці здавна любили філологію і кохались у мовознавстві.  Словник української мови у 20 томах
4. МОВОЗНАВСТВО — • "МОВОЗНАВСТВО" - наук.-теор. журнал, орган Відділення л-ри, мови і мистецтвознавства АН України. Видається з 1967 у Києві б разів на рік. Його попередником було неперіод. видання "Мовознавство" — наук.  Українська літературна енциклопедія
5. мовознавство — • мовознавство , лінгвістика — наука про мову, про функції та універсальні характеристики мови, її структуру, істор. розвиток. Сучасне М. вивчає мови і мовлення (розглядає фундам., принципові питання), складається з кількох галузей і розділів. Загальне...  Українська літературна енциклопедія
6. мовознавство — Наука, що вивчає будову, функції та розвиток мови; 2 гол. напрямки: історично-порівняльне та порівняльно-функціональне (типологічне); у сучасному м. виділяють 3 осн. теоретичні розділи: м. традиційне, структурне, генеративне.  Універсальний словник-енциклопедія
7. мовознавство — МОВОЗНА́ВСТВО, ЛІНГВІ́СТИКА. Українці здавна любили філологію і кохались у мовознавстві (І. Огієнко); Математична лінгвістика — суто сучасний напрям мовознавства (з журналу).  Словник синонімів української мови
8. мовознавство — МОВОЗНА́ВСТВО, а, с. Наука про мову, її суспільні функції, загальні особливості, конкретні прояви її структури. Питання мовознавства нині стоять в центрі уваги широких кіл радянської громадськості (Літ. газ.  Словник української мови в 11 томах