моральність —
мора́льність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
моральність —
[морал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
моральність —
-ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
моральність —
МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (І.
Словник української мови у 20 томах
моральність —
В ціннісному значенні: відповідність людських дій з істиною і благом кожного; в описовому значенні: комплекс визнаних норм, оцінок і взірців поведінки; різні філософські школи наголошують або незмінність гол. принципів м., або їх залежність від епохи і середовища.
Універсальний словник-енциклопедія
моральність —
МОРАЛЬНІСТЬ — буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М.
Філософський енциклопедичний словник
моральність —
МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
моральність —
Моральність, -ности ж. Нравственность. Желех.
Словник української мови Грінченка