моральність

мора́льність

[морал'н'іс'т']

-нос'т'і, ор. -н'іс'т'у

Значення в інших словниках

1. моральність — мора́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. моральність — -ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моральність — МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (І.  Словник української мови у 20 томах
4. моральність — В ціннісному значенні: відповідність людських дій з істиною і благом кожного; в описовому значенні: комплекс визнаних норм, оцінок і взірців поведінки; різні філософські школи наголошують або незмінність гол. принципів м., або їх залежність від епохи і середовища.  Універсальний словник-енциклопедія
5. моральність — МОРАЛЬНІСТЬ — буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М.  Філософський енциклопедичний словник
6. моральність — Мора́льність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. моральність — МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. моральність — Моральність, -ности ж. Нравственность. Желех.  Словник української мови Грінченка