мідь —
[м'ід'] -д'і, ор. -д':у
Орфоепічний словник української мови
мідь —
-і, ж. 1》 Проста речовина хімічного елемента Купруму. В'язкий і ковкий метал червонуватого кольору, що його використовують в електротехніці, радіоелектроніці, хімічному машинобудуванні, для виготовлення художніх виробів тощо. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мідь —
МІДЬ, і, ж. 1. В'язкий і ковкий метал червонуватого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І. Котляревський); З кольорових металів найважливіше місце належить міді (з навч.
Словник української мови у 20 томах
мідь —
Сu, хіміч. елемент з атомним числом 29; напівблагородний метал червонуватого кольору; дуже добрий провідник тепла та електроструму; на повітрі покривається патиною; вступає в хіміч. реакції при високих темп.
Універсальний словник-енциклопедія
мідь —
ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.
Словник синонімів української мови
мідь —
МІДЬ, і, ж. 1. В’язкий і ковкий метал червонуватого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Котл., І, 1952, 209); З кольорових металів найважливіше місце належить міді (Ек.
Словник української мови в 11 томах
мідь —
Мідь, ме́ді и міді ж. 1) Мѣдь. І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь. Ном. № 11648. Хто б і не письменний був, так дивлячись... що повироблювано горорізьбою з міді... так і той би догадався. К. ЧР.
Словник української мови Грінченка