мідь
МІДЬ, і, ж.
1. В'язкий і ковкий метал червонуватого кольору.
Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І. Котляревський);
З кольорових металів найважливіше місце належить міді (з навч. літ.);
* Образно. Гості першого дня – золото, другого – срібло, третього – мідь, хоч додому їдь (Номис);
З латинської дзвінкої міді Він [І. Котляревський] наше срібло виливав... Ну хто б у римській Енеїді Хоролу й Ворскли не пізнав? (М. Рильський);
* У порівн. Довгий гребінь [хмар] зачервонів, як червона мідь, подекуди облита кров'ю (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. * У порівн. Обличчя його стало наче мідь (М. Стельмах);
// перен. Про колір, який нагадує цей метал.
Ронили золоте листя багряні клени, наливалися міддю шатра дубів (В. Козаченко);
// перен. Про звуки, що нагадують дзвін цього металу або є звучанням інструментів, вигот. з цього металу.
– На фронт, на фронт! – багряна сурма кличе. – На фронт, на фронт! – лунає кроків мідь (В. Сосюра);
Звуки духового оркестру .. несподівано вирвалися в бадьорому марші з тихого зарічного узлісся і міддю вдарились об очеретяну стіну (І. Волошин).
2. Виріб або вироби з цього металу.
Гулко ударив дзвін. Все стихло на мить, заніміло. Тільки лита чаплинська мідь тривожно, похмуро гула над степом: – Бо-оу... бо-оу... бо-оу (О. Гончар);
Подвір'я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю (В. Собко);
Батькова розцяцькована міддю ґирлиґа висіла на гвіздку під хатою (О. Гончар);
// Духовий оркестр.
А тепер зате: дубова скриня в нас.., рідна школа, рідна мова й славу зично грає мідь (П. Тичина);
Уривчасті звуки міді вривалися з подвір'я – духовий оркестр проводив, видимо, останню репетицію (Г. Коцюба).
3. збірн. Мідні монети.
Явдоха кинулась до прискринка, де завжди були гроші .. В однім місці лежали золоті, в другім біліли срібні, в третьому чорніла мідь (Панас Мирний);
Цілий день подзвонювали церковні скарбоньки, приймаючи мужицьке срібло і мідь (М. Стельмах);
* Образно. – Щастя фонд залізний я розтратив І розміняв на мідь срібло чуття (І. Франко).
△ (1) Черво́на мідь – чиста мідь темно-рожевого кольору (без домішок інших металів).
Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)