наволікати

Наволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш; наволокти́, -волочу́, -воло́чеш, -воло́чуть; наволі́к, -локла́, -локли́

Значення в інших словниках

1. наволікати — наволіка́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наволікати — -аю, -аєш, недок., наволокти, -лочу, -лочеш; мин. ч. наволік, наволокла, -ло; док., перех., розм. 1》 Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. 2》 Натягуючи, покривати кого-, що-небудь. 3》 перен. Накликати, зводити щось неприємне на кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наволікати — НАВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВОЛОКТИ́, лочу, ло́чеш; мин. ч. наволі́к, наволокла́, ло́; док., що, розм. 1. Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. Князь дивився, чи перед брамою не затісують палів.  Словник української мови у 20 томах
4. наволікати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. наволікати — НАВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВОЛОКТИ́, лочу, ло́чеш; мин. ч. наволі́к, наволокла́, ло́; док., перех., розм. 1. Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. Наволік багато дерева; 2. Натягуючи, покривати кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
6. наволікати — Наволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. наволокти, -лочу, -чиш, гл. 1) Натягивать, натянуть. 2) Нанизывать, нанизать на нитку. Желех. 3) Вышивать особымъ способомъ. 4) Навлекать, навлечь. Од Бога помсту наволікає. наволокти пеню на кого. Обвинить напрасно. Борз. у. Ном. № 13545.  Словник української мови Грінченка