назвище

На́звище, -ща, -щу; -звища, -вищ

Значення в інших словниках

1. назвище — на́звище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. назвище — -а, с. 1》 розм. Те саме, що назва 1). 2》 діал. Прізвище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (І.  Словник української мови у 20 томах
4. назвище — НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О.  Словник синонімів української мови
5. назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон..  Словник української мови в 11 томах
6. назвище — I. Назвище, -ща с. Названіе. --------------- II. Назвище нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Конст. у. 2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех.  Словник української мови Грінченка