називати —
-аю, -аєш, недок., назвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. || Давати прізвисько кому-небудь. || Звати, іменувати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
називати —
НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого, що. 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. Любяч – так здавна називали люди полянського племені городище роду Воїнів над Дніпром (С.
Словник української мови у 20 томах
називати —
назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів.
Фразеологічний словник української мови
називати —
НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок.
Словник синонімів української мови
називати —
НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех, 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім’я. Його [вітер] називають за тією стороною горизонту, звідки він дме (Фіз. геогр.
Словник української мови в 11 томах
називати —
Назива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. назвати, -зву, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала. Мет. 75.
Словник української мови Грінченка