називати

назива́ти

-аю, -аєш, недок., назвати, -ву, -веш, док., перех.

1》 перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я.

|| Давати прізвисько кому-небудь.

|| Звати, іменувати кого-, що-небудь.

2》 Визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, позначенням і т. ін., виявляючи своє ставлення.

|| Розцінювати яким-небудь чином. Називати речі своїми іменами.

3》 Вимовляти назву, ім'я кого-, чого-небудь. Назвати пароль.

|| Повідомляти, сповіщати кому-небудь, доводити до відома.

|| Визначати, призначати (ціну, плату).

4》 тільки док., розм. Скликати, запросити кого-небудь у якійсь кількості.

Значення в інших словниках

1. називати — (давати ім'я комусь) прозивати, іменувати, величати, (образливо) обзивати, дражнити, (док.) наректи, (при хрещенні) охрестити.  Словник синонімів Полюги
2. називати — назива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. називати — (давати ім'я) ур. нарікати; (звертаючись) звати, іменувати, титулувати, р. кликати; (себе) відрекомендовувати; (раєм) вважати; (ціну) призначати; док. НАЗВАТИ, найменувати; (гостей) наскликати, накликати.  Словник синонімів Караванського
4. називати — НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого, що. 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. Любяч – так здавна називали люди полянського племені городище роду Воїнів над Дніпром (С.  Словник української мови у 20 томах
5. називати — назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів.  Фразеологічний словник української мови
6. називати — НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок.  Словник синонімів української мови
7. називати — Назива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є; назва́ти, -зву́, -зве́ш, -зву́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. називати — НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех, 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім’я. Його [вітер] називають за тією стороною горизонту, звідки він дме (Фіз. геогр.  Словник української мови в 11 томах
9. називати — Назива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. назвати, -зву, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала. Мет. 75.  Словник української мови Грінченка