накуріти —
НАКУРІ́ТИ¹, ри́ть. Док. до курі́ти 1; сповнити повітря димом. Стара плита була потріскана й дуже накуріла (із журн.); // безос. У хаті накуріло так, що нічим дихати (з газ.). НАКУРІ́ТИ², ри́ть. Док. до курі́ти 2. То вітер здійме куряву, то трактор накурить (із журн.).
Словник української мови у 20 томах