накуріти

НАКУРІ́ТИ¹, ри́ть.

Док. до курі́ти 1; сповнити повітря димом.

Стара плита була потріскана й дуже накуріла (із журн.);

// безос.

У хаті накуріло так, що нічим дихати (з газ.).

НАКУРІ́ТИ², ри́ть.

Док. до курі́ти 2.

То вітер здійме куряву, то трактор накурить (із журн.).

Значення в інших словниках

1. накуріти — Накурі́ти, -курю́, -кури́ш; накурі́в, -рі́ла, -рі́ли  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)