напис

На́пис, -су, -сові; -писи, -сів

Значення в інших словниках

1. напис — на́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напис — (над текстом твору) епіграф; (на могилі) епітафія; (під чим) підпис.  Словник синонімів Караванського
3. напис — -у, ч. Короткий текст, уміщений на чому-небудь. Виконавчий напис — розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника грошей чи майна, що його зроблено на оригіналі боргового документа. || фін. Передаточний підпис із зазначенням нового набувача.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напис — НА́ПИС, у, ч. Уміщений на чому-небудь короткий текст з будь-яким змістом, повідомленням щодо належності, призначення і т. ін. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана (І.  Словник української мови у 20 томах
5. напис — НА́ПИС, у, ч. Короткий текст, уміщений на чому-небудь. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана (Н.-Лев., І, 1956, 338); Юрко запримітив умить якісь написи, видряпані, мабуть, нігтем на сірих стінах (Козл.  Словник української мови в 11 томах
6. напис — Напис, -су м. Надпись. Хмельницький отакий напис зробив. Ном. № 8099. Зробить такий напис, що хто знайде (скарб), нехай в граматку запише моє им'я. КС. 1883. IX. 232.  Словник української мови Грінченка