напис
НА́ПИС, у, ч.
Уміщений на чому-небудь короткий текст з будь-яким змістом, повідомленням щодо належності, призначення і т. ін.
На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана (І. Нечуй-Левицький);
Як спомин про страшні, про зловорожі дні, Не стерво напису у мене на стіні! “Такого-то числа такого-то убито...” Яку трагедію в тім написі відбито! (М. Рильський);
Він бачив у якихось книжкових фондах, книжку, подаровану Кобзарем П. Кулішу, і на ній рукою Шевченка було відтворено ці рядки в дарчому написі... (Т. Масенко);
// Заголовок на книжці або підпис під малюнком, картиною, картою і т. ін.
Потім достала [Ольга] другу книжку з червоним корінцем, з золотим написом (І. Нечуй-Левицький);
Крім креслень та малюнків, треба було зробити силу графічної роботи, прикрасити карти чепурними написами, умовними знаками, облямувати їх художніми рамками (З. Тулуб);
// Вивіска.
Ось тут, за рогом, недалеко, Будинок з написом “Аптека” (І. Муратов);
Сторожко підходив Данило Максимович до дверей, де на бляшаній дощечці ледь виднівся вицвілий напис: “Стороннім вхід заборонений” (А. Шиян);
// заст. Адреса на конверті, листівці і т. ін.
[Мартіан:] Се що таке? Від кого і до кого? Немає напису (Леся Українка);
// Стародавній текст, вирізьблений, висічений і т. ін. на твердому матеріалі.
Часом з'являвся несподівано у фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з корану (М. Коцюбинський);
Розпечене азербайджанське сонце сліпучо виграє на сірих надгробках з тюркськими написами, зазирає у темні западини печер (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)