напис

НА́ПИС, у, ч.

Уміщений на чому-небудь короткий текст з будь-яким змістом, повідомленням щодо належності, призначення і т. ін.

На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана (І. Нечуй-Левицький);

Як спомин про страшні, про зловорожі дні, Не стерво напису у мене на стіні! “Такого-то числа такого-то убито...” Яку трагедію в тім написі відбито! (М. Рильський);

Він бачив у якихось книжкових фондах, книжку, подаровану Кобзарем П. Кулішу, і на ній рукою Шевченка було відтворено ці рядки в дарчому написі... (Т. Масенко);

// Заголовок на книжці або підпис під малюнком, картиною, картою і т. ін.

Потім достала [Ольга] другу книжку з червоним корінцем, з золотим написом (І. Нечуй-Левицький);

Крім креслень та малюнків, треба було зробити силу графічної роботи, прикрасити карти чепурними написами, умовними знаками, облямувати їх художніми рамками (З. Тулуб);

// Вивіска.

Ось тут, за рогом, недалеко, Будинок з написом “Аптека” (І. Муратов);

Сторожко підходив Данило Максимович до дверей, де на бляшаній дощечці ледь виднівся вицвілий напис: “Стороннім вхід заборонений” (А. Шиян);

// заст. Адреса на конверті, листівці і т. ін.

[Мартіан:] Се що таке? Від кого і до кого? Немає напису (Леся Українка);

// Стародавній текст, вирізьблений, висічений і т. ін. на твердому матеріалі.

Часом з'являвся несподівано у фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з корану (М. Коцюбинський);

Розпечене азербайджанське сонце сліпучо виграє на сірих надгробках з тюркськими написами, зазирає у темні западини печер (О. Донченко).