народ —
(об'єднання людей за певними прикметами) нація, народність, плем'я, (населення країни) мн. люди, громадяни, маси, зб. суспільство.
Словник синонімів Полюги
народ —
наро́д іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
народ —
див. НАРІД.
Словник синонімів Караванського
народ —
[народ] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
народ —
-у, ч. 1》 Населення держави, жителі країни. 2》 Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). 3》 тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. || Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді).
Великий тлумачний словник сучасної мови
народ —
НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (П. Тичина); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (М.
Словник української мови у 20 томах
народ —
Вільний нарід не може творити рабів. Серед вільного народу виростають вільні люди. Горе народові, як його пророки забавляються. Біда народові, якщо його провідники розважаються і не займаються державними справами.
Приповідки або українсько-народня філософія
народ —
У, ч. Поширене звертання до гурту. Нам треба на перевал, народ, по-любому! (І. Карпа).
Словник сучасного українського сленгу
НАРОД —
• "НАРОД" - громад.-політ. і наук.-попул. журнал. Виходив 1890 — 95 поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за ред. І. Франка і М. Павлика. Протягом 1890 — 93 був органом русько-укр. радикальної партії.
Українська літературна енциклопедія
народ —
іти́ / піти́ в наро́д, іст. Вести просвітницьку діяльність. Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ; вів трудове життя (Укр. літ.).
Фразеологічний словник української мови
народ —
ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля..
Словник синонімів української мови
народ —
НАРО́Д, у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат!...
Словник української мови в 11 томах
народ —
Наро́д, -ду м. Народъ.
Словник української мови Грінченка