настання

Наста́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м

Значення в інших словниках

1. настання — наста́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. настання — (весни) прихід; (морозів) початок.  Словник синонімів Караванського
3. настання — -я, с. Дія за знач. настати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настання — Виник, зачаток, початок, почин  Словник чужослів Павло Штепа
5. настання — НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2, 3. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (О. Гончар); Завжди вгадував [півень] настання свiтанку i вiтав його здушеним, хрипкуватим криком (Є.  Словник української мови у 20 томах
6. настання — НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 47); Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1.956, 42).  Словник української мови в 11 томах
7. настання — Настання́, -ня́ с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. К. Кр. 9. настання́ світу. Созданіе міра. Желех.  Словник української мови Грінченка