настання

НАСТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. наста́ти 1, 2, 3.

З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (О. Гончар);

Завжди вгадував [півень] настання свiтанку i вiтав його здушеним, хрипкуватим криком (Є. Гуцало);

Зруби київські теслі вже в'язали вінцями. З настанням весни вони піднімуть їх на новий вал, і тоді город Київ стане по-справжньому неприступний (І. Білик);

Я встиг поміняти думку щодо того, скільки часу до настання справжньої темряви (Любко Дереш);

[Парвус:] Із Савла бог Павла виявив .. [Руфін:] Сказати правду, я не бачу дива ніякого в настанні Павла із Савла (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. настання — наста́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. настання — (весни) прихід; (морозів) початок.  Словник синонімів Караванського
3. настання — -я, с. Дія за знач. настати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настання — Виник, зачаток, початок, почин  Словник чужослів Павло Штепа
5. настання — Наста́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. настання — НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 47); Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1.956, 42).  Словник української мови в 11 томах
7. настання — Настання́, -ня́ с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. К. Кр. 9. настання́ світу. Созданіе міра. Желех.  Словник української мови Грінченка