настилати

Настила́ти, -ла́ю, -ла́єш; насла́ти, -стелю́, -сте́леш, -сте́лють

Значення в інших словниках

1. настилати — настила́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настилати — -аю, -аєш і настеляти, -яю, -яєш, недок., наслати, -стелю, -стелеш і настелити, -стелю, -стелиш, док., перех. 1》 Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром. 2》 Щільно кладучи і закріплюючи що-небудь, робити настил; будувати, споруджувати що-небудь у такий спосіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настилати — НАСТИЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, НАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, НАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що. 1. Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром.  Словник української мови у 20 томах
4. настилати — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
5. настилати — НАСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш і НАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док,, перех. 1. Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром.  Словник української мови в 11 томах
6. настилати — Настила́ти, -ла́ю, -єш гл. Вышивать гладью.  Словник української мови Грінченка