непокій —
-кою, ч. Те саме, що неспокій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непокій —
НЕПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що неспо́кій. З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н. Кобринська); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху, збираючи паливо (Олесь Досвітній).
Словник української мови у 20 томах
непокій —
НЕПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що неспо́кій. З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Кобр., Вибр., 1954, 13); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху, збираючи паливо (Досв., Гюлле, 1961, 166).
Словник української мови в 11 томах
непокій —
Непокій, -кою м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій. Ном. № 8917.
Словник української мови Грінченка