непокій

НЕПОКІ́Й, ко́ю, ч.

Те саме, що неспо́кій.

З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н. Кобринська);

З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху, збираючи паливо (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. непокій — непокі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. непокій — див. неспокій  Словник синонімів Вусика
3. непокій — -кою, ч. Те саме, що неспокій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непокій — НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого).  Словник синонімів української мови
5. непокій — Непо́кі́й, -кою, -ко́єві, в -ко́ї  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. непокій — НЕПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що неспо́кій. З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Кобр., Вибр., 1954, 13); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху, збираючи паливо (Досв., Гюлле, 1961, 166).  Словник української мови в 11 томах
7. непокій — Непокій, -кою м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій. Ном. № 8917.  Словник української мови Грінченка