непокритий

НЕПОКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Не застелений зверху чим-небудь.

За непокритими, похололими за ніч столами .. сиділи люди (М. Стельмах).

2. Який не має покрівлі, накриття.

Кругом тих палаців – непокриті халупи, обідраний, голодний і холодний люд (О. Стороженко);

Вийшов [Левко] на подвір'я до коней, що стояли в свіжозведеній, ще непокритій стаєнці (М. Стельмах).

3. Без головного убору.

Долі, в тіні руїни, сиділа жінка в жалобі, з чорним непокритим волоссям (М. Коцюбинський);

Дід ішов з непокритою головою (О. Донченко);

На кручі з'явився хлопець верхи на коні, з вигорілим від сонця білим непокритим чубом (Л. Юхвід).

4. Який не має на собі одягу або якогось іншого покриття.

Падає [світло ] дівчатам на біляві простоволосі голови, на худі непокриті плечі (Леся Українка);

Рубались предки в давнину з непокритими грудьми (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. непокритий — непокри́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непокритий — -а, -е. 1》 Не застелений зверху чим-небудь. 2》 Який не має покрівлі, накриття. 3》 Без головного убору. 4》 Який не має на собі одягу або якогось іншого покриття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непокритий — НЕВКРИ́ТИЙ (про будівлю — який не має даху, покрівлі), НЕПОКРИ́ТИЙ, НЕКРИ́ТИЙ, БЕЗВЕ́РХИЙ. Якраз на край села, на белебні, стояла собі осторонь чиясь сирітська пустка: необмазана, невкрита (Панас Мирний); Відкладував Хома під осінь хату вкрити...  Словник синонімів української мови
4. непокритий — НЕПОКРИ́ТИЙ, а, е. 1. Не застелений зверху чим-небудь. За непокритими, похололими за ніч столами.. сиділи люди (Стельмах, І, 1962, 3). 2. Який не має покрівлі, накриття. Кругом тих палаців — непокриті халупи, обідраний, голодний і холодний люд (Стор.  Словник української мови в 11 томах