непокоїтися

НЕПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, недок.

Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання; хвилюватися.

Бабуся непокоїлася, бо вже давно не бачила внуків від доньки (О. Маковей);

В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою (Григорій Тютюнник);

* Образно. Глухо зітхали хвилі, білі чайки непокоїлись над озером (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. непокоїтися — непоко́їтися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. непокоїтися — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. непокоїтися — -оюся, -оїшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непокоїтися — ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. непокоїтися — НЕПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися. Бабуся непокоїлася, бо вже давно не бачила внуків від доньки (Мак., Вибр., 1954, 276); В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою (Тют.  Словник української мови в 11 томах