непотріб —
непо́тріб 1 іменник чоловічого роду непотрібні речі непо́тріб 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
непотріб —
ч. 1》 род. непотребу, збірн. Непотрібні речі. 2》 род. непотреба, перен. Нікчемна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непотріб —
НЕПО́ТРІБ, ч. 1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі. Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (І.
Словник української мови у 20 томах
непотріб —
Бідний, нікому непотрібний. Його не потребують, бо з нього не скористають. До хріну мені тебе треба. Тебе мені зовсім не треба. Його так треба, як діри в мості. Діра в мості може наробити багато шкоди. Зовсім непотрібний.
Приповідки або українсько-народня філософія
непотріб —
II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?...
Словник синонімів української мови
непотріб —
НЕПО́ТРІБ, ч. 1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі. Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (Мик.
Словник української мови в 11 томах
непотріб —
Непотріб, -ба м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех.
Словник української мови Грінченка