нещастя —
[неишчас'т'а] -т'а
Орфоепічний словник української мови
нещастя —
-я, с. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; лихо. || Те саме, що Нещасний випадок (див. нещасний). [Як] на нещастя у знач. вставн. сл. — уживається для вираження співчуття, досади, незадоволення і т. ін. з приводу чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нещастя —
НЕЩА́СТЯ, я, с. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; біда. Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше .. серйозним (М. Коцюбинський); Особливо часто зверталась по допомогу [до І.
Словник української мови у 20 томах
нещастя —
І в нещасті щастя буває. Мож мати припадок без шкоди. Іде, як з Петрового дня. Приходить нещастя за нещастям. Нещастя саме не ходить, але й друге за собою водить. Біда біду доганяє. Нещастя розуму учить. Робить досвідченими та мудріщими.
Приповідки або українсько-народня філософія
нещастя —
НЕЩА́СТЯ, я, с. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; лихо. Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше.. серйозним (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
нещастя —
Нещастя, -тя с. Несчастье. Багацтво дме, а нещастя гне. Ном. № 1592.
Словник української мови Грінченка