облуда —
-и, ж. 1》 розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. 2》 розм. Нещира людина; лицемір. 3》 розм. Те, що відчувається, уявляється, привиджується; примара, мана. Оптична облуда. 4》 діал. Зовнішній вигляд; оболонка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
облуда —
ОБЛУ́ДА, и, ж. 1. розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. Хитрощі не вдіють чуда. Бо що папське — це облуда! (Фр., XIII, 1954, 396); Той голосочок Облуди не знає. Ним само серденько Мовить-промовляє (У. Кравч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
облуда —
ОБЛУ́ДА, и, ж. 1. розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. Той голосочок Облуди не знає, Ним само серденько Мовить-промовляє (Уляна Кравченко); Яке життя, які діла і люди В його оповіданнях нешвидких, Яка дорога чесна...
Словник української мови у 20 томах
облуда —
ОБОЛО́НКА (зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст), ОБЛУ́ДА діал. Коли відкинути містичну оболонку поеми (М. Лермонтова "Демон")..
Словник синонімів української мови
облуда —
Облу́да, -ди ж. 1) Лицемѣріе, притворство, обманъ. Хто облудов віддихає, най нігди щастя не має. Гол. І. 299. 2) об. Лицемѣръ, лицемѣрка, притворщикъ, притворщица. Гадалам ся, мій миленький, втопити, щоб з тобою, облудою не жити. Гол. І. 282.
Словник української мови Грінченка