оборонець —
[оборонеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
оборонець —
-нця, ч. 1》 Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. || Той, хто не допускає кривди над ким-, чим-небудь, заступається за кого-, що-небудь; заступник, захисник. 2》 юр.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оборонець —
ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
оборонець —
ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (І.
Словник української мови у 20 томах
оборонець —
АДВОКА́Т (юрист, який веде чию-небудь судову справу, захищає обвинуваченого на суді); ЗАХИСНИ́К (особа, що здійснює судовий захист обвинуваченого), ОБОРО́НЕЦЬ, ОБОРО́ННИК рідко, РЕ́ЧНИК заст.
Словник синонімів української мови
оборонець —
Оборонець, -нця м. Защитникъ, заступникъ. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. н. п.
Словник української мови Грінченка