оборонець

оборо́нець

-нця, ч.

1》 Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник.

|| Той, хто не допускає кривди над ким-, чим-небудь, заступається за кого-, що-небудь; заступник, захисник.

2》 юр. Той, хто обстоює інтереси обвинувачуваного під час судового процесу; адвокат.

3》 іст. Прибічник оборонства.

Значення в інших словниках

1. оборонець — оборо́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оборонець — Захисник, заступник, опікун, ур. поборник, р. оборонник; юр. адвокат; пор. АПОЛОГЕТ, АДЕПТ.  Словник синонімів Караванського
3. оборонець — див. воїн  Словник синонімів Вусика
4. оборонець — [оборонеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
5. оборонець — ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. оборонець — ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (І.  Словник української мови у 20 томах
7. оборонець — АДВОКА́Т (юрист, який веде чию-небудь судову справу, захищає обвинуваченого на суді); ЗАХИСНИ́К (особа, що здійснює судовий захист обвинуваченого), ОБОРО́НЕЦЬ, ОБОРО́ННИК рідко, РЕ́ЧНИК заст.  Словник синонімів української мови
8. оборонець — Оборо́нець, -ро́нця; -ро́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. оборонець — Оборонець, -нця м. Защитникъ, заступникъ. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. н. п.  Словник української мови Грінченка