1. Великий тлумачний словник сучасної мови

оборонець

оборо́нець

-нця, ч.

1》 Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник.

|| Той, хто не допускає кривди над ким-, чим-небудь, заступається за кого-, що-небудь; заступник, захисник.

2》 юр. Той, хто обстоює інтереси обвинувачуваного під час судового процесу; адвокат.

3》 іст. Прибічник оборонства.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оборонець — оборо́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оборонець — Захисник, заступник, опікун, ур. поборник, р. оборонник; юр. адвокат; пор. АПОЛОГЕТ, АДЕПТ. Словник синонімів Караванського
  3. оборонець — див. воїн Словник синонімів Вусика
  4. оборонець — [оборонеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. оборонець — ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. оборонець — ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (І. Словник української мови у 20 томах
  7. оборонець — АДВОКА́Т (юрист, який веде чию-небудь судову справу, захищає обвинуваченого на суді); ЗАХИСНИ́К (особа, що здійснює судовий захист обвинуваченого), ОБОРО́НЕЦЬ, ОБОРО́ННИК рідко, РЕ́ЧНИК заст. Словник синонімів української мови
  8. оборонець — Оборо́нець, -ро́нця; -ро́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оборонець — Оборонець, -нця м. Защитникъ, заступникъ. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. н. п. Словник української мови Грінченка