обізватися —
обізва́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
обізватися —
див. сказати
Словник синонімів Вусика
обізватися —
[об'ізватиес'а] -вус'а, оуб'ізвеис':а/ -вес':а, оуб'ізвеиц':а/-вец':а, оуб'ізвеимос'а/ -веимос'а, оуб'ізвеитеис'а/-веитес'а, оуб'ізвуц':а/-вуц':а; нак. -вис'а, -в'іц':а
Орфоепічний словник української мови
обізватися —
див. обзиватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обізватися —
ОБІЗВА́ТИСЯ див. обзива́тися.
Словник української мови у 20 томах
обізватися —
(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? ..
Фразеологічний словник української мови
обізватися —
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися.
Словник синонімів української мови
обізватися —
ОБІЗВА́ТИСЯ див. обзива́тися.
Словник української мови в 11 томах
обізватися —
Обізватися см. обзиватися.
Словник української мови Грінченка