обіжник —
Обі́жник: — циркуляр [41;46-1] — циркуляр, письмове розпорядження, указ [47]
Словник з творів Івана Франка
обіжник —
обі́жник іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
обіжник —
Обі́жник. Циркуляр. В таких разах звертав ся я до незадовжених членів, щоби затягнули пожичку і так заратували товариша; а щоби поскорити то, залагоджував я такі справи обіжником до членів виділових (Б., 1895, 2, 2) // порівн. пол.
Українська літературна мова на Буковині
обіжник —
-а, ч., рідко. Те саме, що циркуляр.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обіжник —
ОБІ́ЖНИК, а, ч. Те саме, що циркуля́р. В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери .. З переляку Савченко схопився за голову, потім упав навколішки, почав хапати руками обіжники (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
обіжник —
ОБІ́ЖНИК, а, ч., рідко. Те саме, що циркуля́р. В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери.. З переляку Савченко схопився за голову, потім упав навколішки, почав хапати руками обіжники (Збан., Сеспель, 1961, 444).
Словник української мови в 11 томах