обіжник
Обі́жник. Циркуляр. В таких разах звертав ся я до незадовжених членів, щоби затягнули пожичку і так заратували товариша; а щоби поскорити то, залагоджував я такі справи обіжником до членів виділових (Б., 1895, 2, 2)
// порівн. пол. obiegowy — обіговий, обіжний, karta obiegowa — обхідний листок; див. іще окружник.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.